полотно, акрил
120х80см
2022
Спочатку було дуже зимно. Холод пронизував усе, проникаючи до самої суті. Але згодом крижаний морок поступився ніжному, огортаючому теплу. Це тепло дарувало надію, викликало довіру, як обійми, в яких хочеться залишитися. Та поступово приязність зрадила. Обійми перетворилися на полум’я — яскраве, шалене, нестримне. Вогонь безжально поглинав усе на своєму шляху. Його байдужість до краси, до життя, до пам’яті — вражала. Там, де колись шумів сад — живий, сповнений кольору, аромату й шепоту листя — залишилось чорне попелище й мертва тиша. Здавалося, вигоріло все — до коріння.Але минав час. Горище охололо. І там, де земля плакала німими сльозами, одного дня забило джерело. Спершу — тонка цівка, мов подих. А згодом — живий, пульсуючий струмінь. І саме там, де вода била найсильніше, у світлу, мов тиша, місячну ніч з’явилися перші білі квіти. Тендітні, як дихання весни, вони проросли крізь попіл. Їхній шепіт віщував відродження…
