полотно, акрил
40х40 см
2024
Так судилося: вона була морем, у якому він плив. Він не знав, що пливе не у воді — а в душі, що жила поза часом і формою. Вона не здогадувалася, що він — уламок її власної сутності, яку вона не могла прийняти, але й відпустити — також. Він пірнав усе глибше, наче зачарований покликом безодні, намагаючись дістатися дна западини. Казали, там сплять скарби, що належать лише тим, хто не боїться потонути. Але товща води дихала крижаним спокоєм, відштовхуючи, ховаючи свої таємниці — священні, недоторканні. Вона ніколи не була лагідною. Коли він наближався, вона ставала штормом — не просто стихією, а істотою з глибини, яка не знала жалю. Перед ним вона скидала всі маски, стаючи самою собою — нескореною, дикою. А він… він приймав її такою, бо знав, що торкається сили, яка не належить людському світові. Він любив цю близькість — що дихала вітром і туманом, зникала за обрієм і знов поверталась. Йому було важливо, що вона — поруч. А вона… Вона змивала хвилями його сліди на піску, не лишаючи й натяку на його присутність. Бо так вона існувала: вільна, мінлива, вічна. І лише той, хто приймав її цілком, міг лишитися — без доказів, без слів, без слідів. “Eternal Love” — це не історія про двох. Це образ сили, що випробовує, очищує, трансформує. Кохання, яке не обіцяє, але веде до себе. Це хвиля, яка змиває все, крім справжнього.
мисткиня
Чорноморськ, Україна